Моторист розповів, чому у всіх сучасних двигунах стали утворюватися задири в циліндрах

Задири в циліндрах – це дефекти, що виникають на тих ділянках, де поршні вступають у найбільш інтенсивну взаємодію з металевими стінками. Поступово ці пошкодження можуть прогресувати, що зрештою порушує нормальне функціонування двигуна та скорочує його ресурс.

Як розповів моторист з 25-річним стажем в інтерв’ю порталу ampercar.com, такі проблеми виникали на старих ДВЗ вкрай рідко, але в останні роки вони стають все більш звичним явищем, незалежно від марки автомобіля.

Чому ж двигуни нового покоління стали служити менше? Головна причина полягає в прагненні інженерів знизити масу агрегатів і зменшити шкідливі викиди, що, на жаль, неминуче позначається на їхній довговічності. Сучасні силові агрегати проектуються з розрахунком терміну служби в межах 150-200 тисяч кілометрів, і це не випадковість. Виробникам набагато вигідніше, щоб двигуни мали обмежений ресурс, ніж створювати вічні машини, які можна експлуатувати десятиліттями.

Як змінилися двигуни в порівнянні з моделями, що виготовлялися в 80-90-х роках? Однією з ключових відмінностей стало використання полегшених поршнів з короткими ябками та тонких алюмінієвих блоків циліндрів. Ці нововведення суттєво зменшують вагу силового агрегату, що, у свою чергу, сприяє покращенню динаміки та економії палива. Але, як це часто буває, такі рішення мають свої недоліки. Легкі поршні можуть бути схильні до перекосу, що заважає нормальному відведенню тепла, і як наслідок, призводить до перегріву і прискореного зносу мотора.

Для зниження ризику перекосу поршня конструктори прагнуть зменшити проміжок між поршнем і циліндром. Чим менший цей простір, тим нижчою є ймовірність його неконтрольованого нахилу, що, у свою чергу, зменшує ризик пошкоджень, пов’язаних з цим процесом. Інженери наразі перестали використовувати спеціальні вставки, які раніше компенсували розширення металу під час нагрівання. Така зміна була зроблена з розрахунком на зниження маси компонентів, що, безумовно, покращує загальну продуктивність двигуна. Однак така легкість має свою ціну: при перегріві поршень може розширюватися так, що майже повністю втрачає зазор і починає торкатися циліндра, що веде до утворення задирів та інших пошкоджень.

Додатковою проблемою, що сприяє появі дефектів є впровадження каталізаторів у двигуни. Для реалізації цього механізму використовується клапан рециркуляції, що дозволяє частині вихлопних газів повертатись назад у камеру згоряння. Цей процес знижує температурні піки всередині циліндрів та зменшує концентрацію шкідливих речовин, адже утворення оксидів азоту починається за температур вище 650 градусів.

Теоретично система рециркуляції видається ефективним та прогресивним рішенням. Однак її робота безпосередньо пов’язана зі станом каталізатора. З часом структура сотів каталізатора починає руйнуватися, а дрібні частинки кераміки, перемішуючись з потоком вихлопних газів, безперешкодно потрапляють в циліндри. В результаті ця абразивна суміш осідає на стінках, поступово руйнуючи їх у поверхню.