Якість пального: все те, що ви не знали, але соромились спитати

підготовлено експертами АЗК KLO

Перед тим, як потрапити в бак вашої автівки, кожна крапля пального проходить довгий шлях.

Він починається в Європі. Залишаючи завод нафтопродукт вже має свій перший документ — паспорт якості виробника. Потім він вирушає в далеку дорогу морями та шляхопроводами Європи, де, найчастіше, теж піддається різноманітним перевіркам. Наприклад, європейські банки перевіряють його походження, щоб в Україну не потрапив навіть запах російської нафти. Після того, як пальне отримає усі гарантії якості, його віддають на продаж й він прямує далі.

Вже в Україні, перед тим як пальне доставлять на АЗК для продажу, кожна партія проходить вхідний контроль якості, щоб підтвердити відповідність стандартам ДСТУ. Саме він є фінальним і остаточним гарантом того, що ви придбаєте якісний продукт. Ознайомитись з паспортами на кожен вид пального можуть усі гості наших АЗК.

Давайте тепер розглянемо на яких умовах нафтопродукт може отримати документ, що свідчить про його якість.

Для початку, важливо знати, що точну інформацію щодо якісного складу пального можливо отримати лише в сертифікованій та акредитованій лабораторії, де його дослідять на відповідність до нормативів профільного ДСТУ 7687:2015 (бензин А-95-Євро5). Нагадаємо, що в стандартах Євро зафіксовано вимоги як до роботи двигуна, так і до якості бензину, які враховуються в нових європейських марках автомобілів. Тобто, щоб отримати заявлені характеристики роботи автомобіля, потрібно заправляти його відповідним пальним.

Ми певні, що кожен водій та водійка неодноразово чули про основні показники й параметри якості пального – октанове число, вміст сірки, об’ємні частини бензолу та ароматичних вуглеводнів, хімічний склад бензину та вміст ароматичних амінів. Але які значення критичні, за що вони відповідають та що потрібно знати, якщо ви не експерт нафто-паливного ринку, але хочете використовувати якісне пальне? Спробуємо розібратися й докладно розглянемо, що за що відповідає.

Найголовніший для роботи двигуна параметр — октанове число. Воно характеризує стійкість пального до детонації — передчасного згоряння бензину в камері згоряння. Детонація шкідлива для мотора не лише підвищеною витратою пального та зниженням потужності, а й передчасним зносом двигуна через зайві навантаження. Для визначення ОЧ бензину прийнято використовувати два методи: моторний і дослідницький. Моторний метод позначають індексом “М”, відповідно ОЧ дослідного методу позначають індексом “Д”. А визначається показник наступним чином:

1. Моторний. Для цього методу використовується спеціальний одноциліндровий двигун з головкою циліндра спеціальної конструкції, що дозволяє змінювати на ходу ступінь стиснення. Випробне пальне заливають в двигун (грубо кажучи) і під час роботи доводять ступінь стиснення до тих пір поки не почнеться детонація. За таблицями дивляться значення і визначають марку пального.

2. Дослідницький. Метод полягає в дослідженні пального по відношенню до еталонного. Як еталони для визначення октанового числа використовують два вуглеводню, один з яких – ізооктан – володіє дуже високими антидетонаційними властивостями, тобто горить, а не вибухає. Інший – Н-гептан – навпаки. Якщо ці дві сполуки змішати в пропорції 92 до 8, то вийде пальне з октановим числом, рівним 92 – це еталон 92-го бензину. З цього ідеалу і визначаються антидетонаційні властивості бензину, який претендує на звання “дев’яносто другого”.

Для визначення октанового числа застосовують одноциліндровий двигун із змінним ступенем стиснення. В установку заливають зразок бензину і вимірюють детонацію. Поріг на кордоні якого нормальне згоряння пального перетворюється у взривоподібний. Потім в ту ж установку послідовно заливають суміш изооктана і Н-гептана в різних пропорціях, домагаючись того ж рівня детонації. Частка изооктана в такій суміші і каже про октанове число бензину.

Моторний метод відрізняється від дослідного лише жорсткішими умовами роботи двигуна – вище обороти і температура горючої суміші. Тому моторне октанове число завжди менше дослідного. Наприклад, число обертів випробувального двигуна по моторному методу – 900 об / хв, по дослідницькому – 600. Паливноповітряна суміш в першому випадку підігрівається до 149 ° С, у другому – не більше 50 ° С.

Норматив встановлено на рівні не нижче 85,0.

Далі варто перевірити ще один найважливіший показник — вміст сірки. Вилучення її з нафти — процес дорогий і вимагає сучасного устаткування. Якщо сірки в пальному занадто багато, це призводить до утворення нагару, забруднення паливних форсунок та «вбиває» каталізатори. До того ж стає «бруднішим» вихлоп, і в повітря, яким ми дихаємо, потрапляють дуже небезпечні окиси. ДСТУ для А-95-Євро5 потребує не більше 10 мг/кг.

Останній, але не менш важливий параметр — вміст бензолу. Ця речовина здатна змивати масляну плівку, що призводить до підвищеного зношування циліндрів двигуна. ДСТУ нормує об’ємну частину вмісту бензолу лише на рівні 1%.

Підсумовуючи вищенаведене, знання рівня показників якості пального, а також не забуваючи, що АЗК повинен надати вам цю інформацію у вільному доступі, ви завжди будете захищені від неякісного продукту та неприємних вражень.

Не втрачайте швидкості на своєму шляху та довіряйте лише перевіреній інформації!

 

Підпишись на нас в Google НОВИНИ, щоб отримувати більше свіжих новин!
Або завітай на обговорення цієї теми на сторінці AMPERCAR.com у facebook!

Джерело АЗК KLO