Останнім часом автовиробники все частіше комплектують варіаторами CVT машини замість класичних гідромеханічних АКПП. Портал ampercar.com перерахував головні недоліки такого типу трансмісії.
Масовий перехід на варіатори пов’язаний, перш за все, з тим, що вони дешевші у виробництві, ніж гідромеханічні автомати. Крім цього, CVT забезпечують плавне перемикання передач без ривків та сприяє економії палива. Однак на цьому всі переваги такого типу трансмісії закінчуються.
Як правило, автомобілі із варіаторами мають посередні динамічні характеристики. Адже цей тип трансмісії не може передавати високий крутний момент на колеса. Замість різкого розгону виходить щось подібне до плавного переміщення, тому що електроніка гальмує прискорення, щоб не перевантажити коробку передач. Саме з цієї причини CVT ніколи не ставлять на спортивні авто та позашляховики з потужними моторами.
Власнику автомобіля з варіатором доводиться дотримуватись певного стилю водіння: не можна різко прискорюватись і довго буксувати у бруді. Адже в таких режимах CVT швидко перегрівається, що може призвести до поломки коробки.
Трансмісійну рідину у варіаторі краще міняти кожні 40 тисяч кілометрів пробігу. А якщо ні, то власник ризикує зіткнутися з підвищеним зносом ключових деталей агрегату, таких як конуси, ремінь або ланцюг.
Підтримка варіатора в робочому стані – це справжнє випробування для гаманця. Ремонт такої трансмісії – це не жарт. По-перше, він коштує дорого. По-друге, знайти фахівця, який погодиться зайнятися такою справою, не так просто. Крім того, запчастини для варіатора – дефіцит. Якщо ж йдеться про ремонт гідромеханічної АКПП, то все набагато простіше і дешевше.
Крім того, є обмеження у буксируванні причепа на автомобілі з варіатором. Намагаючись буксирувати причіп чи інший транспортний засіб, зростає ризик серйозно нашкодити трансмісії.
І, нарешті, продати машину з CVT набагато складніше, ніж авто з класичним автоматом, тому перш ніж купувати таке авто, краще подумати.