Останні роки з’являється все більше “рішень”, які нібито мають врятувати дизель — від ріпакової олії до синтетичного пального. Але на практиці жодне з них не стало масовим, розповідає motor.es.
Дослідження з використанням ріпакової олії справді існують, але вони стосуються переважно сільськогосподарської техніки, а не звичайних авто. Біодизель уже використовують у вантажівках, зокрема від Volvo Trucks чи Renault Trucks, але для приватних водіїв він майже недоступний: потрібна окрема інфраструктура, сумісні двигуни та вища ціна.
Ще одна альтернатива — e-fuels. Наприклад, Porsche вже виробляє таке паливо, але в дуже малих обсягах. Навіть за оптимістичними прогнозами, до кінця десятиліття його вистачить лише на незначну частину потреб. До того ж воно значно менш ефективне за електромобілі.
Є й інша проблема — екологія. Виробництво біопалива потребує величезних площ, що часто призводить до вирубки лісів і шкоди довкіллю. Тобто “зеленість” таких рішень часто умовна.
На цьому тлі ринок уже рухається в іншому напрямку. Частка електромобілів у Європі стрімко зростає, а нові екологічні норми ще більше ускладнюють життя дизельним авто.
У підсумку виходить проста ситуація: технології для “порятунку” дизеля є, але вони або дорогі, або не масштабуються. А коли ринок вже знайшов альтернативу — такі рішення стають просто запізнілими.
