Власники автомобілів часто помічають, що показники спідометра та навігатора не збігаються. Різниця може сягати кількох кілометрів на годину, і багато хто сприймає це як помилку одного з приладів. Насправді таке відхилення цілком закономірне й не свідчить про несправність.
Вимірювання спідометра базується на аналізі частоти обертання коліс. Чим швидше вони крутяться, тим більшу швидкість показує прилад на панелі. Однак точність таких розрахунків не є ідеальною: вона залежить від діаметра шин, тиску в них і стану протектора.
З часом протектор стирається, і діаметр колеса зменшується. Через це для подолання тієї ж відстані шині потрібно зробити більше обертів. У результаті спідометр фіксує більшу швидкість, ніж є насправді. Похибка при цьому зазвичай становить 2–3%. Аналогічна ситуація виникає й за зниженого тиску в шинах: покришка деформується, радіус зменшується, кількість обертів збільшується — і прилад знову «завищує» показники.
Крім того, автовиробники свідомо налаштовують спідометри з невеликим запасом. Таке калібрування дозволяє уникнути ситуацій, коли пристрій показує меншу швидкість, ніж фактична. За чинними, наприклад, європейськими стандартами, спідометр може завищувати реальну швидкість до 10% + 4 км/год. Тобто якщо автомобіль рухається зі швидкістю 100 км/год, на панелі може відображатися 110–114 км/год — і це вважається нормою. Такий підхід підвищує безпеку: водієві здається, що він їде трохи швидше, тож імовірність перевищення зменшується.
Навіть якщо автомобіль технічно справний, спідометр з часом втрачає точність. Це пов’язано з постійними навантаженнями — вібрацією, тряскою, ударами від нерівностей дороги. Усе це поступово впливає на калібрування, тому показники на панелі можуть трохи відрізнятися від реальної швидкості. Регулярна перевірка приладів допомагає уникнути серйозних відхилень і зберегти точність вимірювань.
На відміну від спідометра, навігатор не пов’язаний із колесами чи коробкою передач. Він отримує дані від супутників, фіксуючи координати автомобіля через певні інтервали. Зміна положення за цей проміжок часу дозволяє розрахувати поточну швидкість. Чим коротший інтервал між вимірюваннями, тим точніший результат.
Як пояснив експерт, попри високу технологічність, супутникова система не завжди працює ідеально. Коли автомобіль проїжджає тунель, міст чи ділянку між високими будівлями, сигнал частково втрачається або спотворюється. У такі моменти пристрій починає використовувати попередні дані й обчислювати приблизну швидкість. Саме тоді на екрані можуть з’являтися значення, що не відповідають реальності.
У щільній міській забудові супутниковому сигналу важко проходити без перешкод. Радіохвилі відбиваються від скляних фасадів і металевих конструкцій, тож навігатор отримує «подвійні» координати. Через це пристрій може визначити положення автомобіля неточно — ніби машина рухається швидше, повільніше або навіть з’їжджає з дороги.
На заміських трасах, що проходять через лісові масиви, сигнал від супутників також часто нестабільний. Крони дерев частково перекривають шлях радіохвилям, і навігатор починає затримуватися з оновленням координат. У такі моменти швидкість на екрані може відрізнятися від фактичної — дані надходять із затримкою або з помітною похибкою.
Сильний дощ, снігопад або гроза також можуть спричиняти короткочасні збої. Супутниковий сигнал слабшає, і прилад змушений «вгадувати» поточну швидкість, спираючись на останні відомі координати. У результаті показники на дисплеї стають неточними.
На відкритих ділянках дороги, де ніщо не заважає проходженню радіосигналу, GPS демонструє максимальну точність. У таких умовах навігатор отримує дані напряму й розраховує швидкість практично без помилок. Часто його показники виявляються ближчими до дійсності, ніж дані спідометра.
Отже, у більшості випадків саме показники навігатора є точнішими, тож орієнтуватися краще на них — це допоможе уникнути штрафів за перевищення швидкості.