Перегрів двигуна — це не просто неприємність, а ризик ремонту на сотні тисяч. При цьому уникнути його можна за допомогою простих профілактичних заходів. Про те, на що звернути увагу, щоб не допустити перегріву й продовжити термін служби автомобіля, редакції ampercar.com розповів профільний фахівець.
Радіатор і заклинювання
Радіатор охолодження двигуна легко забивається шаром пилу після весняно-літніх поїздок. Навіть відносно тонкий шар забруднень товщиною всього 1–2 мм здатний знизити ефективність теплообміну радіатора на 15–20%. Повітря перестає нормально проходити крізь нього, порушуючи процес охолодження антифризу. Слідом стрімко перегрівається сам двигун.
Головна міра проти перегріву — регулярне і ретельне очищення радіаторів у процесі інтенсивної експлуатації в пилових умовах. Найкращий результат дає комбінований підхід. Спочатку — акуратна продувка стисненим повітрям під тиском 4–6 атм строго ззовні всередину (з боку двигуна у бік бампера). Це дозволяє вибити крупне сміття, не забиваючи його глибше в соти. Потім — промивання водою під помірним напором.
Категорично не можна використовувати мийки високого тиску («керхер») безпосередньо на радіатор. Струмінь під 100–150 атм легко мнеться тонкі соти алюмінієвого радіатора, завдаючи непоправної шкоди. Для стійких забруднень (олія, комахи) застосовуються спеціальні лужні або кислотні шампуні для радіаторів, які наносяться, витримуються і змиваються. Робити цю процедуру необхідно мінімум раз на рік перед літнім сезоном, а після тривалих трасових поїздок чи експлуатації на ґрунтових дорогах — за фактом забруднення.
Заклинювання двигуна — крайня стадія перегріву, коли поршні буквально приварюються до стінок циліндрів через відсутність мастила. Ремонт у такому випадку часто економічно недоцільний.
Автоматична коробка передач
Багато сучасних АКПП мають власний контур охолодження трансмісійної оливи (ATF). Цей контур часто має окремий невеликий радіатор, розташований поруч. Якщо основний радіатор забитий і перегрітий, охолоджуватися не може й олива в АКПП.
При температурі ATF вище 120 °C (нормальна робоча температура 80–95 °C) воно починає інтенсивно окислюватися, втрачає в’язкість, різко падають змащувальні та фрикційні властивості. Це призводить до прискореного зносу частин АКПП і її ремонту — однієї з найдорожчих процедур в автосервісі.
Рідини: гальмівна та охолоджувальна
При активному водінні в умовах «рваного» ритму міських заторів гальмівні диски можуть розігріватися до температури 500–700 °C. Перегрів призводить до прискореного і нерівномірного зносу колодок, а головне — до ризику закипання гальмівної рідини.
Якщо рідина стара — мінялася 2–3 роки тому, її точка кипіння різко падає з нормальних 260 °C до небезпечних 140–160 °C. Утворена пара в гідроприводі призводить до повної або часткової втрати ефективності гальмування — прямої загрози безпеці.
Температура охолоджувальної рідини, яка в нормальному робочому режимі становить 85–95 °C, може всього за кілька хвилин інтенсивної роботи в заторі піднятися до критичних 110–120 °C і вище. При досягненні точки кипіння охолоджувальної рідини починається інтенсивне пароутворення. Це може призвести до потрапляння охолоджувальної рідини в моторну оливу й змішування з нею, що утворює густу емульсію, яка повністю знищує змащувальні властивості оливи.
Регулярно, хоча б раз на тиждень, перевіряйте рівень охолоджувальної рідини в розширювальному бачку на холодному двигуні. Він має бути між позначками MIN і MAX. Раз на 2–3 роки (або строго за регламентом вашого автомобіля) рідину потрібно міняти повністю.
Стара — втрачає антикорозійні властивості та гірше відводить тепло через зміну в’язкості й випадання присадок в осад. Ніколи не змішуйте різні типи рідини без попередньої ретельної промивки системи. Їхні хімічні основи несумісні й можуть утворювати гель, що забиває канали.
Окрім традиційних (силікатних і карбоксилатних) антифризів, дедалі ширше застосовуються гібридні та особливо просунуті — лобридні рідини. Останні мають підвищену температуру кипіння (до 135 °C при тиску в системі 1,1 атм), кращу теплопровідність, збільшений термін служби (5–7 років або 250 тис. км) і чудові антикорозійні та антикавітаційні властивості.
Салонний фільтр і кондиціонер
За регламентом більшості автовиробників рекомендується міняти кожні 15–30 тис. км, але в умовах пилових доріг — значно частіше, раз на 5–10 тис. км. Забруднений фільтр знижує потік повітря на 30–50%. Це змушує компресор працювати з підвищеним навантаженням. У результаті можливий перегрів і вихід з ладу цього агрегату.
Відсутність свіжого повітря в салоні — це не лише дискомфорт і втома водія, що підвищує ризик ДТП, але й прискорене вигорання пластикових деталей, розтріскування шкіри на сидіннях і кермі, деформація елементів передньої панелі.
Стан кондиціонера безпосередньо впливає на стомлюваність водія та ресурс салону. Міняйте або ретельно продувайте фільтр кондиціонера мінімум раз на рік перед початком літнього сезону, а в ідеалі — кожні 10–15 тис. км або раз на 3 місяці у весняно-літній сезон. Раз на 2–3 роки (або при появі стійкого затхлого запаху при ввімкненні) рекомендується професійна чистка системи кондиціонування.
Уникайте «крижаного душу» для скла: ніколи не спрямовуйте потоки холодного повітря (+6 °C — +10 °C) безпосередньо на розігріте лобове чи бокові скла (+60 °C і більше). Різкий перепад температур — часта причина появи мікротріщин. Спрямовуйте повітря в ноги пасажирів або вгору в салон для загальної циркуляції.
Перед тим як увімкнути кондиціонер на повну потужність після тривалої стоянки автомобіля на сонці, відкрийте всі двері та вікна на 1–2 хвилини. Це дозволить «вигнати» основний об’єм розпеченого повітря, знизивши початкове теплове навантаження на систему кондиціонування у 2–3 рази.
Не варто одразу виставляти температуру на мінімум. Почніть з помірних +22–24 °C. У міру охолодження салону можна поступово знижувати температуру до комфортної. Це зменшує тепловий шок для системи та пасажирів. За 2–3 хвилини до закінчення поїздки вимкніть компресор кондиціонера, але залиште вентилятор обдуву працювати на середній або високій швидкості. Це дозволяє продути випарник теплим повітрям, висушуючи його й запобігаючи появі неприємного запаху сирості через розмноження бактерій на вологій поверхні.
Від автозапуску до «розумних» датчиків
Сучасні технічні рішення стають потужними союзниками в боротьбі з перегрівом. Автозапуск із дистанційним керуванням дозволяє за 5–10 хвилин до виходу з дому або офісу дистанційно увімкнути двигун і кліматичну установку.
Це не лише охолоджує салон до комфортних 22–25 °C на момент посадки, але й дає двигуну можливість почати працювати в оптимальному тепловому режимі «до» початку руху під навантаженням. Сучасні «розумні» системи можуть автоматично запускатися при досягненні заданої температури салону (наприклад, +35 °C) або за розкладом.
Окрім «штатного» покажчика температури охолоджувальної рідини на приладовій панелі, існують рішення для точного контролю. Прості Bluetooth OBD-сканери з додатком на смартфон дозволяють виводити реальну температуру охолоджувальної рідини у цифрах. Більш просунуті рішення — установка додаткових цифрових датчиків температури в АКПП. Це дозволяє вчасно помітити небезпечне зростання температур.