Найгірша ситуація з бензином: Куюн про те, що відбувається з пальним і коли зникне дефіцит

Ціни на пальне в Україні змінюються чи не щодня. Бензин, дизель та автогаз то дешевшають, то зростають у ціні.

Коли Україні вдасться впоратися з дефіцитом пального, що буде з цінами і чи повернеться держрегулювання – розповів директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн в інтерв’ю спеціальному кореспонденту програми Факти тижня Сергію Костежу.

— Отож, ринок. Коли він насититься пальним і чи завозять його достатньо, щоб це зробити?

— Ситуація різна за марками нафтопродуктів. Наприклад, найбільша динаміка є щодо дизпального. Його вдалося завезти у найбільших обсягах. Вони відповідають тим прогнозованим показникам, які ми бачимо у споживанні.

Найгірша ситуація з бензином. Бо весь європейський ринок, звідки ми беремо пальне, заточений під постачання дизелю. Оскільки це найбільш дефіцитна позиція, то порти і рухомий склад орієнтований на імпорт дизпального. Тим часом бензин там ніхто так не возив.

Тому зараз наші трейдери або шукають можливості ось такого імпорту бензину, або ж якісь зовсім віддалені нафтопереробні заводи. На внутрішньому європейському ринку немає вільних обсягів бензину. Зростає споживання в ЄС. Експорт як такий в Україну йде за залишковим принципом. Тож бензин важче знайти, важче привезти, важче транспортувати. Там теж є динаміка, і непогана, але все ще недостатня.

— Кажуть, що, мовляв, бензину завозиться майже стільки ж, скільки і до повномасштабної війни, а ринок не насичується. Як так?

— Я говорю це про великі мережі. Але і вони працюють не всі. Дві-три великі мережі працюють, вони постачають навіть більше, ніж до війни. Але цього і так недостатньо, бо велика ажіотажна складова.

Ми аналізували, залучали інших фахівців, і побачили, що половина людей, які стоять в чергах за пальним, роблять це для того, щоб створити запас. Тобто або заправити в каністру, або заправити до повного.

Ми робили дослідження, з нами ділилася одна з великих мереж. Яку квоту людина має, і який чек по факту оплачує. Половина не може залити 30 літрів у бак. Це говорить про те, що багато людей просто хочуть створити запас, щоб бути впевненими, що у них машина заправлена.

Якби не було цієї ажіотажної складової, то ринок би наповнювався швидше. Людей можна теж зрозуміти. Вони хвилюються, читають новини, щось собі прогнозують, хочуть бути готовими. І оця складова – незрозуміло, яка вона! Як її оцінити? Всі прогнози орієнтувалися на планове споживання.

Скільки в країні каністр? Скільки машин ще не з повними баками? Хоча насичення ринку відбувається, але черги все ще спостерігається. Той бензовоз, який продавався три-чотири дні, тепер продається за три-чотири години. І ми не бачимо, коли це може скінчитися.

— Давайте цифрами. Яка зараз потреба України в пальному, скільки нам потрібно і скільки ввозиться?

— Нам треба близько 15 тис. тонн на день. Завозиться 13-14 тис. тонн. Іноді є і вищий показник. Тобто індикатор в 15 тис. іноді перевищується. Динаміка стала, але вона ще не перевищує необхідний рівень. Найбільше відстає бензин. Через проблеми з постачанням, логістикою не вдається різко збільшити його кількість. Він зростає поступово.

— До скасування держрегулювання в Києві бензин був на двох-трьох заправках, черги були кілометрові на 250 машин. Зараз бензин є на кожній сьомій заправці, в черзі по 50 машин. Тобто це менше. Багато хто казав, що треба скасувати держрегулювання, бо бензин є, його просто не хочуть продавати.  Міф такий був — від людей ховають бензин.

— Чув таке. Ну, ми ж бачимо динаміку. Щодо бензину немає тих постачань, які відповідали б прогнозованому споживанню, не кажучи вже про ажіотаж. Те, що черги зменшуються, говорить про те, що люди, які готові купувати бензин по 52 грн, виконають свою програму-мінімум, і черги ще зменшаться, і ринок швидше наповнюватиметься.

Для ринку це випробування. Як він працював? У мережі є запас на тиждень, і вона може регулювати відпуск нафтопродуктів. Ми відправляємо стільки-то туди, стільки-то туди. А тепер всі торгують з коліс. Привезли бензовоз і розкупили. І все, немає буферу якогось, щоб якось прогнозувати.

— А куди заливати цей буфер? Нафтобази атакують.

— Та подивіться на станції, у нас їх багато. Більшість мережевих станцій стоять з нулями, тобто сухі. Це теж резервуарні парки і досить великі. І в нинішніх умовах це ще питання безпеки, в АЗС ніхто не поцілить. Хоча б їх залити, хоча б кілька днів вона продавала. Буде більше станцій – будуть менші черги, ринок стабілізується.

— Яка ціна? Чи вона протримається? Якщо не протримається, то куди піде?

— Ну от дивіться, як ми раніше прогнозували. Є собівартість, є податок, є транспортування. Є витрати АЗК, є маржа. Ми дивилися, чи вона достатня, чи ні. За часів держрегулювання вона була достатня, це всі визнають. А зараз… Ми з вами зустрічалися у січні. У лютому ціна коливалася на гривню, і всі журналісти питали, а що ж буде, а як же ж так?!  Зараз ціна зросла вдвічі, і люди купують!

Я в страшному сні не міг уявити, що бензин може коштувати 50 чи 60 грн ! Але люди купують! Де той поріг, де больова точка? Ідея зараз яка – відпустити ціни, хай вони знайдуть баланс із попитом, і пропозиція почне збільшуватись, почне більше пального надходити. І коли ринок наповниться, ціна піде донизу. Бо почнеться якась конкуренція.

Бо зараз же конкуренції нема! От тільки десь є бензин – все, не важливо, який це бензин, яка це мережа, головне, щоб було пальне. Трейдери конкурентами себе не вважають! Вони сидять за одним столом з урядом і думають, як привезти. Є велика партія – вдвох купують. Такого ніколи не було! Кожен сам десь хотів урвати, якась конфіденційність контрактів. Зараз же прийшов танкер – вони його на чотирьох розписали і завезли.

Немає конкуренції, мета одна – завезти! Тож яка ціна буде – незрозуміло. Зараз ми бачимо, що поки це не дуже працює. Черги досить великі, тому, можливо, вона може підскочити. Але якщо і ростиме, то не тому, що хтось хоче підзаробити, а щоб просто пригасити цей попит.

— Але в Україні дорожчає все легко, а от чи дешевшає?

— В уряду завжди є можливість ввести держрегулювання. Завжди.

— Знову?

— Так. Кудін, заступник Свириденко, сказав, у нас був круглий стіл два дні тому. І це правильно. Якщо уряд бачитиме, що пальне є, що є поставки, то може спитати – хлопці, а чому такий заробіток?!

— Про заробіток. Під час держрегулювання ми бачили цікаву ситуацію, коли на одній АЗК стоїть ціна 35,80 грн, а поряд в провулку – немережева АЗК і ціна 70. І народ їде і купує, хоч вони й поряд стоять. Люди подейкували, що на великих АЗК мало бензину, бо великі трейдери продають ось таким маленьким. Чи це так і чи зміниться ситуація?

— У нас було держрегулювання на АЗК, але є ще гуртовий сегмент, де купують пальне агрофірми, великі компанії тощо. І це болюча тема, як і географічна. От кияни хочуть пальне, а чому не одесити, чернігівці чи харків’яни. І тут так само – хто важливіший – бізнес чи приватний споживач?

Бізнес створює робочі місця, платить податки і зарплати. Я от вважаю, що бізнес. Бізнес, критична інфраструктура. За військових і так зрозуміло, швидкі, пожежники і так далі. Це пріоритет №1! Вони купують пальне гуртом. У будь-якої компанії, яка його завозить, є вибір – продати одразу партію чи через АЗК.

Через АЗК – це 50 грн на літрі, а тут – 60 грн. І всім треба! Такого не буде, що тут 50 грн, а тут 70 грн, коли ринок наповниться. Бо за 70 грн немає сенсу. Те ж саме і з гуртовими цінами – коли не буде різниці, кому продавати, бо рівна дохідність. А зараз є оцей перекос.

І сказати – так, хлопці, все на АЗК? І хай бізнес, аграрії чи муніципалітети зупиняться? Не можна ставити когось важливіше. Регіон чи того, чи іншого споживача. Але є й інша ситуація. Половину ринку зараз завозять гуртові компанії. Вони на вході ставлять 55 грн і продають заправці, у якої вже 60 грн. І в чому та заправка винна? Що накрутила 5 грн, бо платить податки, утримує інфраструктуру, робочі місця. Чи гуртовик, який теж-таки знайшов, десь за кордоном, ризикував, завіз? Оце такий ринок, де дефіцит.

— А великі мережі скуповують самі, без гуртовика?

— Іноді і у них купують. Вони реалізують по 50+. От і гуртовик ставить 50+. І все одно купують!  Ти багато не заробиш, але бізнес працюватиме. Та й їм вигідніше, коли велика мережа одразу все забере, і кінець розмови.

— Давайте про пальне, з яким нема проблем. Газ.

— Чому тут все непогано? Бо основні газові рейдери мали досвід постачання з ЄС. Якщо бензин ніколи не возили, то газ возили, не багато, але контакти були. Була логістика, були машини, які виїжджали в ЄС. Тож дуже швидко наростили логістику. Вони знали, куди і до кого їхати.

От як було з бензином? На виду великі мережі. Але є багато невеликих заправок. У них є бензовози, але немає англомовних співробітників, немає власних представництв за кордоном, немає міжнародних відділів. Бензовози їх не можуть виїхати до ЄС, бо треба отакий пакет документів. І вони місяць їх оформлювали.

А газовики одразу поїхали. І на газ не було держрегулювання, коли ціни на бензин і дизель були притиснуті. І ціна на газ злетіла до рівності в енергетичному еквіваленті. Супермаржа, плюс готовність везти призвели до того, що ринок газу розкачався.

— Ви казали, що ми не возили до повномасштабної війни бензин з Європи. А як же знаменитий литовський?

— Я маю на увазі європейський кордон. Через нього не було постачань . Ми возили залізницею через Білорусь з Литви. Це 1 тис. км. І у Литви з білорусами та з нами одна широка колія. Тобто завантажили цей потяг, і він поїхав. За три дні він тут.

А зараз шлях литовського бензину такий – широка колія в Литві, перелив з широких вагонів на вузькі польські. Далі він їде Польщею, потім перелив з вузьких польських вагонів на наші широкі, і він їде в Україну.  Це не спрацює, це важко.

— Але як ми могли не возити з ЄС всі вісім років, а возити з РФ та РБ?! Під час війни!

— Ну, от всі дивувалися, як це так. Тут ми воюємо, а тут – нарощуємо імпорт з Росії та Білорусі. Ринок працює за правилами, які встановлюють політики. Не може бути так, що 80% ринку – це Росія і Білорусь, а якась мережа каже – а я не буду цим торгувати.

Якщо ти не будеш цим торгувати, то втрачаєш конкурентоздатність, і бізнес вмирає. Бо польський продукт дорожчий на 150 доларів на тонні, ніж білоруський. Це 4 грн на літрі! От уяви собі – у всіх ціна 25 грн, а в тебе 29 грн. Хто до тебе поїде? Ніхто. На ринок запускають пальне політики.

— Який відсоток ми брали з РБ та РФ?

— Щодо бензину – 45% – це був наш виробник (Кременчук та Шебелинка). 50% – це була Білорусь. Трохи завозилося морем. Щодо дизелю 70% – це Росія і Білорусь, 10% – море, 20% – наше виробництво. Це була та модель, яка зараз в Європі. Багато російської нафти дешевої, яка витискає інших за рахунок ціни.

І так важко від цього відмовитись. Той же Орбан – в Угорщині бензин по 1,4 євро, а у сусідів – 2 євро. Чому? Бо ціна дешева, бо нафта російська. І оце 1,4 людям подобається. Вони виграють вибори і відпрацьовують цю нафту на політичному рівні.

Блокуючи санкції Євросоюзу, заважають допомагати нам. Бо хочуть і далі мати цю дешеву нафту. Це така мегакорупція. Не тому що вони за людей бояться, а тому що бояться, що ціна зрівняється з сусідами і вони втратять популярність.