Корозія — головний ворог будь-якого автомобіля. Коли метал тривалий час контактує з вологою, реагентами чи брудом, з’являються іржаві плями, які з часом перетворюються на діри. Тому водії часто замислюються: якщо існує нержавіюча сталь, чому її не використовують для виробництва машин?
Цікаво, що такі експерименти вже проводилися. Наприклад, легендарний DeLorean DMC-12 із фільму «Назад у майбутнє» мав кузов із тонких листів нержавійки, закріплених на композитній основі. І хоча автомобіль виглядав ефектно, працювати з таким матеріалом виявилося надзвичайно складно й дорого. Пізніше ідею відродила Tesla, представивши пікап Cybertruck з кутастим кузовом із нержавіючої сталі та надміцним склом. Машина вийшла вражаючою й довговічною, але навіть у цьому випадку йдеться про виняток, а не про масове рішення.
Причини очевидні: нержавійка дорога, важка й погано піддається обробці. Її складно гнути, фарбувати та ремонтувати, а отже — вона не підходить для серійного виробництва. Саме тому автовиробники віддають перевагу легким сплавам, захищеним антикорозійними покриттями. За належного догляду такі матеріали служать роками й не поступаються за довговічністю.
Якщо придивитися до Tesla Cybertruck, одразу впадає в очі її незвична геометрія — гострі кути, прямі лінії й відсутність звичних вигинів. Такий дизайн — не примха інженерів, а наслідок особливостей матеріалу. Нержавіюча сталь майже не піддається формуванню: під час штампування вона може втрачати форму, тріскатися або деформуватися. Для з’єднання панелей застосовують дорогу лазерну чи аргонову зварку, що робить виробництво повільним і затратним.
Крім того, нержавійка значно важча й твердіша за звичайну сталь, тому створити плавні контури кузова практично неможливо. Вага автомобіля збільшується, навантаження на двигун і гальма зростає, а це суперечить сучасним екологічним вимогам, де важлива економія пального та зменшення маси.
Є й інша проблема — фарбування. Поверхня з нержавіючої сталі погано утримує фарбу: вона швидко відшаровується й втрачає зовнішній вигляд. Саме тому на моделях на кшталт DeLorean DMC-12 і Cybertruck метал залишають «як є», зберігаючи природний блиск. Проте у цього підходу є зворотний бік — будь-яка подряпина чи вм’ятина одразу помітна, і прибрати її без слідів майже неможливо.
Деякі автовиробники використовують алюміній, який практично не піддається корозії. Він значно легший і стійкий до іржі, але теж має свої недоліки. При контакті з вологою алюміній покривається оксидною плівкою, а його ремонт або формування коштує дорого. Тому цей метал застосовують вибірково — з нього виготовляють двері, капоти, крила та кришки багажників, зменшуючи вагу без суттєвого здорожчання. Повністю алюмінієві кузови трапляються рідко — переважно у спортивних або преміальних авто, де важливий кожен зайвий кілограм.
Як пояснює портал, з виробничої точки зору набагато вигідніше використовувати оцинковану сталь. Вона недорога, легко обробляється та надійно захищена від корозії. Крім того, автовиробники не прагнуть випускати машини, розраховані «на вічність» — кожна модель оновлюється або замінюється через кілька років. Тому традиційне оцинкування залишається оптимальним рішенням, яке поєднує прийнятну ціну, міцність і довговічність.