За кермом людина повинна діяти майже автоматично: руки самі мають тягнутися до кнопок, перемикачі — вмикатися інтуїтивно, а всі елементи керування — бути зручними й надійними. Тому будь-який нестандартний хід у компонуванні або дизайні викликає розгубленість у автомобілістів.
Наприклад, у багатьох іноземних автовиробників є власні традиції, які вони нерідко переносять на машини для інших ринків. Для українських водіїв це стає сюрпризом — і не завжди приємним. Часто причина проста: компанії не хочуть переналаштовувати компонування заради невеликих партій, особливо у доступних моделей. Іноді ж навпаки — спроба «зробити інакше» призводить до рішень, які буквально вибивають водіїв зі звичного ритму.
Так, перше знайомство з Renault Logan у багатьох проходило однаково: водій натискає на центр керма, а у відповідь — нуль. Сигнал активується на торці лівого підкермового перемикача. Таке розташування дісталося від французьких моделей, і виробник вирішив його не змінювати. У підсумку доводиться звикати до того, що кнопка клаксона розташована збоку.
У ранніх версіях Logan клавіші склопідіймачів перебували на центральній панелі. Щоб опустити скло, доводилося тягнутися — незручно й відволікає. Лише в останньому поколінні кнопки встановили на дверях, зробивши керування більш звичним. А ось Nissan Almera, побудована на тій самій платформі, зберегла старе компонування — кнопки й досі розташовані по центру.
Французькі виробники люблять рішення, через які водій спочатку дивується, а потім намагається зрозуміти, як цим користуватися. Наприклад, підігрів сидінь. Замість звичних кнопок біля селектора або на панелі вони опиняються на боковині крісла. І найцікавіше — у різних моделях ці кнопки «кочують»: у Citroen C4 Grand Picasso — справа, а у DS4 — вже зліва.
Виходить, щоб увімкнути підігрів, людина тягнеться кудись у щілину між оббивкою, намагаючись на дотик знайти потрібний перемикач. Роздивитися, який режим активовано, теж непросто. А тим, хто стежить за манікюром, така «охота за кнопками» завдає ще більше незручностей.
Французи — не єдині любителі експериментів. Німецькі та американські інженери теж нерідко пропонують свої ідеї. Після спільних проєктів Daimler і Chrysler у деяких Mercedes-Benz з’явився підкермовий селектор коробки передач. За відчуттями — майже як у старих моделей радянської доби. Є й плюси: важіль опиняється прямо під пальцями, а центральний тунель звільняється. Але натомість зникає звичний правий перемикач двірників: усе навантаження переходить на лівий бік, де розташовуються одразу два важелі. Щоб не переплутати керування, потрібен час.
Одним із найбільш суперечливих рішень прославився Opel. Інженери відмовилися від фіксованих покажчиків повороту, замінивши їх сенсорними. Пізніше таку ж ідею підхопила й BMW. На папері виглядало красиво: легкий дотик — і сигнал увімкнений. Але на практиці водій не завжди розуміє, чи вимкнувся поворотник. Тому на дорозі іноді можна побачити BMW, яка впевнено продовжує блимати, хоча маневр давно завершено. Власник просто не відчув, що важіль повернувся у вихідне положення.