Для непосвяченої людини густий чорний або білий дим, що валить із вихлопної труби, означає лише одне — не надто естетичний зовнішній вигляд, хоча насправді проблема значно серйозніша й глибша. Це явна ознака того, що двигун внутрішнього згоряння працює далеко не у штатному режимі. Причин для цього багато, і одна гірша за іншу. Навіть найнешкідливіша з них вимагатиме від водія певних дій.
1. Про що «димить» двигун
Навіть у найпростішому автомобільному двигуні відбуваються надскладні процеси, для серйозного пояснення яких знадобиться не одна книга. У його циліндрах щосекунди проходять мікровибухи паливно-повітряної суміші, температура яких досягає 900 градусів за Цельсієм. Саме від точності рецепта цієї суміші та умов її згоряння залежить, що зрештою вилетить із вихлопної труби. Тому густий дим незвичного кольору завжди свідчить про збій у роботі мотора. Найцікавіше те, що колір і кількість диму можуть багато розповісти про можливі поломки, неполадки або порушення режимів. Механікам із солідним досвідом зазвичай вистачає одного погляду, щоб оцінити ситуацію і поставити попередній діагноз.
Насправді принципи доволі прості. Чорний, кіптявий дим — це явна підказка про неправильний паливно-повітряний баланс, коли пального занадто багато, а кисню мало. Натомість густий і стійкий білий дим, особливо на прогрітому двигуні, буквально кричить про потрапляння сторонніх рідин у камеру згоряння, і найчастіше — антифризу. Сизий та маслянистий дим зазвичай указує на згорання моторної оливи. Цікаво те, що основою чорного диму є сажа, яка має колосальну питому поверхню: всього один грам цієї речовини за площею порівнянний із цілим футбольним полем. Ця дрібнодисперсна субстанція є чудовим абразивом і забруднює всі системи вихлопу, через які проходить.
2. Страшний чорний дим
Коли з вихлопної труби йде густий чорний дим, можна з упевненістю сказати, що в циліндрах двигуна явно відбувається щось не те. Суть проблеми проста: пального надходить із надлишком, а кисню для його повного згоряння катастрофічно бракує. У результаті замість чистої хімічної реакції відбувається процес, схожий на тління багаття, і при цьому виділяється велика кількість вуглецю у вигляді сажі. Саме її клуби й помітні оточуючим. Причин може бути багато, але всі вони зводяться до порушення золотого балансу «повітря–паливо».
Одна з найпоширеніших і банальних причин — забруднений повітряний фільтр. Деталь, призначена для захисту мотора від пилу, з часом сама стає проблемою. Двигун починає буквально задихатися, не отримуючи потрібного об’єму повітря. Електронний блок керування, орієнтуючись на дані датчиків, продовжує подавати пальне, розраховуючи на нормальну кількість кисню, але його немає. Результат — незгорілий бензин або дизпаливо у вигляді сажі.
Неочевидний винуватець — несправні датчики. Наприклад, датчик масової витрати повітря (ДМРВ), що «бреше» контролеру, або лямбда-зонд, який неправильно оцінює склад вихлопу. Мозок автомобіля, покладаючись на ці хибні дані, ллє ще більше пального, погіршуючи ситуацію. Двигун у такому випадку працює не завдяки електроніці, а всупереч їй.
Проблеми може створювати й сама паливна апаратура. Наприклад, форсунки, які не розпилюють пальне, а просто ллють його у циліндр, або падіння тиску в паливній рампі. У дизельних двигунах схожі симптоми часто викликають неправильно налаштовані паливні насоси високого тиску (ТНВД).
Наслідки всього цього аж ніяк не нешкідливі: «апетит» автомобіля зростає, а вихлопна система сильно страждає. Дорогоцінний каталізатор, призначений для догорання шкідливих домішок, просто забивається сажею й виходить із ладу. Розріджена незгорілим паливом моторна олива втрачає свої захисні властивості, що прискорює знос усіх тертьових пар двигуна. Вихід один — негайно шукати причину.
3. Білий дим і антифризний кошмар
На відміну від чорного, густий білий дим часто вказує на набагато серйозніші проблеми, ніж просто незбалансована суміш. Головне — не сплутати його з безпечною парою в дощову або холодну погоду. Водяна пара швидко розсіюється, а маслянистий білий дим висить у повітрі щільною, їдкою хмарою і часто має солодкуватий запах антифризу. Це вірна ознака того, що в циліндри потрапила охолоджувальна рідина. У цій ситуації головний винуватець — пробита прокладка головки блока циліндрів (ГБЦ). Ця прокладка — складна багатошарова конструкція з металу та еластичних матеріалів, яка герметично розділяє блок циліндрів, де відбувається згоряння, і головку блока з її масляними каналами та сорочкою охолодження. Коли ця перегородка прогоряє (часто через перегрів), антифриз із системи охолодження отримує прямий доступ до циліндра.
У циліндр, де має горіти лише пальне, потрапляє порція охолоджувальної рідини. Під час такту стиснення та робочого ходу вона перетворюється на пару, яка виривається назовні у вигляді густої білої хмари. Кількість диму вражає, і по мірі прогрівання вона не зменшується, а лише зростає. Але дим — це лише видима частина проблеми. Набагато небезпечніше те, що відбувається всередині. Антифриз, змішуючись із моторною оливою, утворює густу емульсію, яку легко виявити на щупі — вона нагадує світло-коричневу сметану. Ця субстанція повністю руйнує змащувальні властивості оливи. У результаті всі тертьові деталі — вкладиші колінвала, розпредвала, стінки циліндрів — починають працювати практично на знос.
Факт, який змусить замислитися будь-якого водія: їзда з такою несправністю навіть на короткі дистанції гарантовано призводить до капітального ремонту двигуна. Антифриз не лише змиває масляну плівку, а й провокує задири на стінках циліндрів і може спричинити заклинювання поршневої групи. У такому випадку ремонт обчислюється вже не десятками, а сотнями тисяч гривень.
4. Як діяти водієві
Коли з вихлопної труби з’являється неприродний дим, головне — не ігнорувати проблему й діяти правильно. Перш за все потрібно точно визначити колір і характер диму. Чорний дим важко сплутати з чимось іншим, а білий потребує уважніших спостережень. Якщо білий дим не розсіюється через 5–7 хвилин після повного прогрівання двигуна і має маслянисту структуру, то проблема серйозна.
У разі чорного диму зазвичай починають із найпростішого — перевірки повітряного фільтра. Якщо він забитий пилом і брудом, його заміна хоча б частково допоможе. Якщо ж фільтр у порядку, то причина глибша — у датчиках або самій паливній системі, і без сервісу тут не обійтися. Користуватися автомобілем із чорним димом можна, але небажано: це призводить до підвищеної витрати пального, руйнування каталізатора та розрідження оливи.
З густим білим димом ситуація критична, і перший крок — обов’язкова перевірка масляного щупа. Якщо олива перетворилася на світло-коричневу емульсію, діагноз майже однозначний — пробій прокладки ГБЦ або тріщина в блоці. У цьому випадку запускати двигун категорично не можна, а єдине правильне рішення — виклик евакуатора. Спроба доїхати до сервісу своїм ходом навіть на короткі відстані майже напевно завершиться капремонтом. Руйнування вкладишів колінвала, задири в циліндрах та проворот шатунних вкладишів — типовий «набір» наслідків такої «економії» на евакуаторі. Якщо ж водій уважний до сигналів авто, він може зекономити чимало грошей.