Кожен водій на трасі має свій стиль руху. Одні поспішають, намагаючись обігнати потік і рухатися швидше, інші обирають спокійний темп, цінуючи комфорт і економію. Проте навіть бюджетні автомобілі нерідко їдуть так, ніби беруть участь у перегонах.
Головна проблема полягає в тому, що збільшення швидкості безпосередньо впливає на «апетит» двигуна. До певного рівня витрата зростає поступово, але щойно перевищити поріг — ситуація змінюється різко, і паливо починає зникати набагато швидше.
На око це майже непомітно, тож багатьом здається, що різниця мінімальна. Насправді ж показники демонструють відчутний стрибок.
У місті підвищену витрату формують затори, світлофори та часті розгони з гальмуванням. А на трасі ключову роль відіграє саме швидкість: чим вона вища, тим швидше порожніє бак. На малих швидкостях здається, що автомобіль їде легко, мотор працює спокійно, і витрата лишається помірною. Але зі збільшенням темпу відчутно зростає опір повітря, у салоні чути гул і з’являються вібрації. У цей момент двигун починає спалювати набагато більше пального.
Яскравий приклад — Hyundai Solaris із 1,6-літровим мотором на 123 к.с. і 6-ступеневим «автоматом». На швидкості 80 км/год середня витрата становить близько 5,6 л на 100 км. При 100 км/год вона вже сягає 7,2 л, на 120 км/год — 8,8 л, а при розгоні до 150 км/год стрибає до 13 л.
Найважливіше, що після позначки у 120 км/год витрата пального починає різко зростати. Додається сильний вплив аеродинаміки, а після 140 км/год ще й максимальне навантаження на мотор. Саме ця комбінація й «з’їдає» бензин у прискореному темпі.