Сучасні автомобільні мотори створені для тривалої та надійної роботи, однак їхній ресурс значною мірою залежить від умов експлуатації. Помилки водіїв, пов’язані з використанням неправильних режимів обертів, часто призводять до передчасного зносу й дорогого ремонту.
Чому небезпечно «крутити» двигун до межі
Максимальні оберти зазвичай позначені на тахометрі червоною зоною. Для бензинових агрегатів це приблизно 6000–7000 об/хв, а для дизельних — 4500–5500 об/хв. Постійна їзда на таких показниках перегріває вузли двигуна, спричиняє інтенсивний знос і зменшує його довговічність.
Хоча обмежувач обертів захищає мотор від руйнування, регулярне навантаження на межі може призвести до капремонту вже після 150–200 тис. км пробігу.
Чому низькі оберти теж шкодять
Інша крайність — це рух на мінімальних обертах у надії зекономити пальне. Насправді така практика призводить до накопичення нагару, погіршення якості паливної суміші та додаткового навантаження на трансмісію. Як наслідок, зростає витрата пального, а зчеплення та інші вузли швидше виходять з ладу.
Оптимальний режим для двигуна
Найбезпечніше тримати оберти у середньому діапазоні, де мотор працює стабільно та економно. Іноді варто короткочасно розкручувати його до 4000–5000 об/хв — це допомагає очистити камеру згоряння й свічки запалювання. Проте робити так потрібно нечасто, орієнтовно кожні 2–3 тисячі кілометрів, і лише після того, як автомобіль подолає щонайменше 30 тис. км пробігу.