Короткі поїздки містом дедалі частіше не потребують автомобіля. Для маршруту до роботи, магазину, навчального закладу чи станції громадського транспорту важливішими стають компактність, низькі витрати та можливість швидко дістатися потрібної точки без пошуку паркомісця.
Саме тому в українських містах зростає інтерес до різних форматів електротранспорту. Для таких маршрутів покупці розглядають електросамокати, електровелосипеди, електроскутери, електробайки та електромотоцикли, порівнюючи запас ходу, ціну, швидкість, зручність заряджання і можливість зберігати техніку вдома чи біля роботи.
У 2026 році цей сегмент уже складно сприймати як одну вузьку категорію. На ринку є як легкі моделі для кількох кілометрів, так і техніка, здатна регулярно долати десятки кілометрів містом. Саме різниця у сценаріях використання поступово визначає, які формати малого електротранспорту мають найбільший практичний сенс.
Найбільший вибір — у компактних моделей
За асортиментом великих українських онлайн-майданчиків найширше представлений сегмент електросамокатів. У продажу є відносно легкі міські моделі потужністю 300–500 Вт, потужніші апарати на 800–1000 Вт і важкі двомоторні версії, характеристики яких уже значно перевищують потреби типової короткої поїздки.
Ціновий діапазон також широкий. Базовий дорослий електросамокат можна знайти приблизно від 11–15 тис. грн, популярні моделі середнього класу коштують близько 18–35 тис. грн, а потужні версії — понад 40–50 тис. грн. Для маршруту «дім — робота — магазин» ключовими характеристиками стають не максимальна швидкість, а маса, реальний запас ходу, діаметр коліс, підвіска та можливість занести транспорт у приміщення.
Електровелосипед стає універсальнішою альтернативою
Сегмент електровелосипедів у 2026 році помітно ширший, ніж звичайні міські моделі з мотором. Українським покупцям пропонують складні велосипеди, фетбайки, триколісні моделі, варіанти для доставки та компактні апарати з пасажирським сидінням і кошиком.
У масовому сегменті поширені двигуни на 250–500 Вт, хоча у продажу достатньо моделей на 750–1000 Вт і більше. Помітна частина пропозицій коштує близько 20–35 тис. грн. Головна практична перевага електровелосипеда — можливість продовжити рух педалями та комфортніше долати відстані, на яких самокат уже стає втомливим.
Саме тому для щоденного маршруту приблизно 5–20 км електровелосипед часто виявляється найбільш універсальним форматом: він економніший і компактніший за скутер, але придатніший для довших маршрутів, ніж більшість легких самокатів.
Електроскутери займають проміжну нішу
Наступний рівень — електроскутери та електромопеди. Актуальна українська пропозиція показує моделі потужністю приблизно 1000–2500 Вт із заявленою швидкістю 35–60 км/год і запасом ходу близько 50–100 км. Типові ціни починаються приблизно з $900–1000 і сягають $1500 та вище.
Такий транспорт уже складніше переносити або зберігати у квартирі, зате він краще підходить для регулярних поїздок через усе місто. Фактично це альтернатива бензиновому скутеру для користувача, якому не потрібен автомобіль, але швидкості електровелосипеда недостатньо.
Електричні мотоцикли залишаються дорожчою і значно вужчою частиною ринку. Моделі з двигунами близько 5 кВт можуть коштувати кілька тисяч доларів, розвивати швидкість понад 100 км/год і мати заявлений запас ходу понад 100 км. Для коротких міських маршрутів такі характеристики вже надлишкові, тому цей сегмент конкурує швидше з традиційними мотоциклами, ніж із самокатами чи велосипедами.
Ринок рухається від максимальної швидкості до практичності
Головний тренд малого електротранспорту — спеціалізація під конкретну відстань. Для кількох кілометрів потрібен легкий самокат, для щоденних маршрутів до 15–20 км — електровелосипед, а для довших міських поїздок без педалювання — електроскутер. Один універсальний формат поступово поступається моделям, розрахованим на конкретний сценарій.
Українське законодавство також починає наздоганяти цей ринок. Закон уже визначає легкий персональний електричний транспорт із потужністю до 1000 Вт та максимальною конструктивною швидкістю до 25 км/год. У 2026 році Міністерство розвитку підтримало подальше врегулювання руху такого транспорту, зокрема правил використання велодоріжок, проїзної частини та тротуарів.
Для самого ринку це показовий етап: електросамокати, електровелосипеди та інший малий електротранспорт уже розглядаються не як екзотична техніка, а як окремий елемент міської мобільності. Подальше зростання залежатиме вже не тільки від ціни батарей і характеристик моделей, а й від безпечної інфраструктури, зрозумілих правил руху та можливості зручно зберігати й заряджати транспорт.