Довгий час на ринку домінувала класична гідромеханічна АКПП. Її цінували за плавність ходу та здатність працювати роками без серйозних проблем. Та згодом з’явилися преселективні коробки нового покоління — DSG, DCT, PowerShift. І суперечки спалахнули з новою силою: одні бачать у них майбутнє, інші ставляться насторожено.
Головна відмінність «робота» від АКПП — швидкість реакції. Передачі перемикаються настільки швидко, що водій майже не відчуває моменту перемикання. Два зчеплення ділять роботу між собою: одне вже ввімкнене, друге тримає наступну передачу «в запасі». У результаті автомобіль прискорюється без ривків і затримок. «Автомат» працює інакше: гідравліка та фрикціони додають паузу, тому реакції менш різкі.
Ще одна перевага роботизованої трансмісії — економія пального, у середньому до 10% порівняно зі звичайним автоматом. Це пояснюється тим, що крутний момент тут передається напряму, майже як у механіці. У гідротрансформаторі ж частина енергії йде на тепло й прослизання фрикціонів. На дорозі це відчувається як жвавіший відгук і більш чесний зв’язок мотора з колесами.
За характером «робот» ближчий до «механіки». Автомобіль реагує миттєво: натиснули на газ — і коробка тут же знижує передачу, дозволяючи мотору розкритися повністю. Розгін стає різким, машина слухається педалі без затримок, а водій отримує те саме відчуття прямого контролю, якого бракує класичному автомату.
Вага трансмісії також відіграє роль у поведінці автомобіля. І тут «робот» має перевагу: без важкого гідротрансформатора та громіздких планетарних механізмів конструкція виходить простішою й легшою. Машина виграє в розподілі ваги, стає більш зібраною в керуванні, а інженери отримують більше свободи для проєктування.
Сучасний «робот» — це вже не просто механіка з автоматизованим зчепленням. Його роботу контролює електроніка, яка аналізує швидкість, навантаження на двигун, стиль їзди та положення педалі. При спокійній манері руху передачі швидко підвищуються, економлячи пальне. Але варто натиснути на газ рішучіше — і коробка миттєво реагує: оберти тримаються довше, перемикання відбуваються блискавично. Автомобіль здається живішим і гнучкішим.
Проте в надійності «робот» поступається АКПП. Як пояснив експерт порталу ampercar.com, критика найчастіше стосується «сухих» версій. Тут зчеплення працюють без масляного охолодження й особливо страждають у заторах: постійні зупинки та рушання призводять до перегріву й швидкого зносу. Нерідко ресурс обмежується 100 тисячами кілометрів, а проблеми з мехатронікою стають додатковим ризиком. Інша справа — «мокрі» роботи. У них зчеплення занурені в масло, знос менший, охолодження стабільне. Такі коробки служать удвічі довше — до 200–250 тисяч кілометрів і за рівнем надійності вже близькі до класичної АКПП.
На низьких швидкостях класичний автомат показує себе краще. Його гідротрансформатор працює як амортизатор: відпускаєш педаль гальма — і автомобіль сам плавно починає рух. Все відбувається м’яко, без ривків і вібрацій. У «робота» інша схема: щоб створити ефект «повзучого» ходу, він використовує зчеплення. Через це їзда супроводжується легкими поштовхами, і стояння в заторі стає менш комфортним.
Різниця особливо помітна при старті на підйомі чи під час паркування. Автомат навіть на холостих передає момент на колеса, завдяки чому машина не відкочується назад і може плавно котитися вперед. У «робота» все складніше: у стані спокою зчеплення розімкнуті, двигун не пов’язаний із колесами. Щоб рушити, електроніка повинна їх замкнути, і поки це відбувається, автомобіль може трохи відкочуватися.
У ситуаціях, де важливі м’якість і точність — у заторах, тісних дворах або на ухилі — класичний автомат відчувається зручнішим і передбачуванішим. Роботизована коробка швидша й економічніша під час динамічної їзди.