Повернення техогляду, штрафи та придорожні перевірки: про що новий законопроект Мінінфраструктури

Мінінфраструктури оприлюднило у себе на вебсайті для громадського обговорення проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Основними положеннями проекту акта є:

• впровадження системи обов’язкового технічного контролю транспортних засобів та застосування такого контролю для окремих категорій транспортних засобів;
• впровадження вимог щодо встановлення контрольних пристроїв (обмежувачів швидкості, тахографів) на певні категорії транспортних засобів;
• створення системи підтвердження професійної компетентності водіїв транспортних засобів окремих категорій;
• забезпечення контролю та встановлення відповідальності за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів та мобільними працівниками;
• забезпечення дотримання норм законодавства у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів шляхом впровадження адміністративної відповідальності водіїв, посадових осіб суб’єктів господарювання, фізичних осіб-підприємців за вчинені правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, господарської діяльності у сфері транспорту, у тому числі надання послуг автомобільним транспортом;
• запровадження чітких, спільних із країнами-учасницями ЄС правил щодо часу керування, перерв та періодів відпочинку водіїв автотранспортних засобів, залучених до здійснення національних і міжнародних автомобільних перевезень, шляхом впровадження скоординованих дій між Україною та країнами-учасницями ЄС відповідно до принципу пропорційності.

 На транспортний засіб наноситься ідентифікаційний номер (VIN), а на його складові частини — маркування, достатнє для їх однозначної ідентифікації.

Забороняється введення в обіг транспортних засобів, виготовлених (складених) із використанням складових частин, що перебували в експлуатації.

 Підприємства, установи, організації та інші суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, зобов’язані вести облік реалізованих транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

 Облік підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють оптову або роздрібну торгівлю й оформлення відповідних документів на реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, огляд матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання щодо відповідності встановленим вимогам до діяльності, пов’язаної з реалізацією транспортних засобів здійснюється територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України у визначеному Міністерством внутрішніх справ України порядку.

Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр таких підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання.

 Національна поліція буде здійснювати контроль за технічним станом транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Забороняється ввезення на митну територію України автобусів для перевезення пасажирів не пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, якщо замовником (отримувачем) такої продукції є держава.

Періодичність проходження обов’язкового технічного контролю становить для:

– транспортних засобів, які спроектовані і побудовані для перевезення пасажирів та їх багажу, що містять не більше восьми місць для сидіння, крім сидіння водія, у тому числі спеціалізовані, – через чотири роки від дати першої реєстрації, надалі кожні два роки, не пізніше місяця дати реєстрації транспортного засобу у такому порядку: у рік, який закінчується на непарну цифру, – транспортні засоби, остання цифра року першої реєстрації яких непарна; у рік, який закінчується на парну цифру і нуль, – транспортні засоби, остання цифра року першої реєстрації яких парна або нуль;

– транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння не більше ніж дев’ять, з місцем водія включно, що використовуються як таксі, у тому числі спеціалізовані, – через один рік від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі щорічно;

– транспортних засобів, які спроектовані і побудовані для перевезення пасажирів та їх багажу, що мають більше восьми сидячих місць, крім сидіння водія, у тому числі спеціалізовані, – через один рік від дати першої реєстрації, надалі щорічно впродовж дев’яти років, кожні шість місяців після десяти років від дати першої реєстрації;

– транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів із повною масою до 3,5 тонн включно, у тому числі спеціалізовані, – через чотири роки від дати першої реєстрації, надалі кожні два роки;

– транспортних засобів, які спроектовані і побудовані переважно для перевезення вантажів повною масою, яка перевищує 3,5 тонни, у тому числі спеціалізовані, – через один рік від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі щорічно;

– транспортних засобів, які спроектований і побудовані для перевезення пасажирів або вантажів, а також для проживання людини, із повною масою понад 3,5 тонни, у тому числі спеціалізовані, – через один рік від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі щорічно;

– колісних тракторів, які використовують на дорогах загального користування з максимальною проектною швидкістю, що перевищує 40 кілометрів на годину, у тому числі спеціалізовані, – через чотири роки від дати першої реєстрації, надалі кожні два роки;

– транспортних засобів спеціального призначення, – через один рік від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі щорічно, а ті, що випущені понад 20 років тому – кожні шість місяців;

– транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів, – через один рік від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі щорічно, а ті, що випущені понад 20 років тому – кожні шість місяців;

– двоколісних або триколісних транспортних засобів з об’ємом двигуна внутрішнього згоряння 125 кубічних сантиметрів і більше або електродвигуна потужністю 4 кВт і більше, у тому числі спеціалізовані, – через два роки від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі кожні два роки;

– транспортних засобів із чотирма колесами, що мають двигун внутрішнього згоряння 125 кубічних сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше, споряджена маса яких не перевищує 400 кілограмів (550 кг для транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів) без урахування маси акумуляторних батарей у разі використання електричного двигуна, у тому числі спеціалізовані, – через два роки від дати першої реєстрації транспортного засобу, надалі кожні два роки;

У разі відсутності інформації про дату першої реєстрації періодичність проходження обов’язкового технічного контролю встановлюється за датою випуску транспортного засобу. У разі відсутності інформації про дату випуску транспортного засобу за дату випуску приймається 01 січня року випуску.

Обов’язковий технічний контроль, незалежно від дати його останнього проведення, здійснюється в разі:

– перереєстрації транспортного засобу на нового власника, який проводиться в десятиденний строк від дати проведення перереєстрації такого транспортного засобу;

– дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено елементи, що впливають на безпечність руху транспортного засобу (системи підвіски, системи керування, системи подушок безпеки, системи гальмування, деформації кузова), які відносяться законодавством до технічних несправностей і недоліків, з якими заборонено експлуатацію транспортних засобів;

– виявлення під час придорожньої перевірки недоліків, визначених порядком проведення придорожньої перевірки, що загрожують безпеці руху і стали причиною заборони або обмеження руху такого транспортного засобу.

Обов’язковому технічному контролю не підлягають:

– транспортні засоби з конструкційною швидкістю не більше 25 кілометрів на годину;

– транспортні засоби, які не використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування;

– транспортні засоби з об’ємом двигуна, що не перевищує 125 кубічних сантиметрів, або електродвигун потужністю до 4 кВт;

– технічні засоби, призначені для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України» окрім колісних тракторів, які використовують на дорогах загального користування з максимальною проектною швидкістю, що перевищує 40 кілометрів на годину.

За результатами проведеного обов’язкового технічного контролю транспортного засобу суб’єктом проведення обов’язкового технічного контролю формується електронний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та друкується у паперовій формі.

Інформація про результати проведеного обов’язкового технічного контролю транспортного засобу та інформація про документ придатності транспортного засобу до експлуатації заноситься суб’єктом проведення обов’язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів.

Процес проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів фіксується відповідно до законодавства за допомогою фото- та відеотехніки. Данні щодо фото– та відеофіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів зберігаються суб’єктами проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів не менше 30 днів з дня проведення обов’язкового технічного контролю.

Транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять (з місцем водія включно) або перевезення вантажів автомобілем повною масою понад 3,5 тонни, повинні бути обладнані контрольними пристроями, призначеними для відображення, запису, друку, зберігання та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів, режими праці та відпочинку водіїв (тахографами) за винятком транспортних засобів:

1) які використовуються для регулярних перевезень пасажирів на маршруті, протяжність якого не перевищує 50 кілометрів;

2) з максимальною дозволеною швидкістю, що не перевищує 40 кілометрів на годину;

3) які використовуються для некомерційних перевезень гуманітарної допомоги у період воєнного (надзвичайного) стану чи під час проведення рятувальних операцій;

4) спеціалізованого призначення, такі як спеціалізовані санітарні автомобілі екстреної медичної допомоги, що використовуються в медичних цілях;

5) які використовуються для здійснення аварійних чи відновлювальних робіт у зоні радіусом 100 кілометрів від своєї бази;

6) які проходять дорожні випробування з метою технічного удосконалення, ремонту або обслуговування, та новими або відбудованими транспортними засобами, які ще не було введено в обіг;

7) повною масою, що не перевищує 7,5 тонни, які використовуються для некомерційного перевезення вантажів (у тому числі автопотяги);

8) перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Транспортні засоби, призначені та/або обладнані для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять (з місцем водія включно) або перевезення вантажів автомобілем повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані пристроями обмеження швидкості, за винятком транспортних засобів:

1) призначених для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння понад дев’ять з місцем водія включно, у тому числі з повною масою понад 5 тонн та з максимальною конструктивною швидкістю менше ніж 100 кілометрів на годину (крім автобусів, призначених для перевезення школярів);

2) призначених для перевезення вантажів з повною масою понад 3,5 тонни та з максимальною конструктивною швидкістю менше ніж 90 кілометрів на годину;

3) які використовуються як громадський або комунальний транспорт виключно в умовах та на території населеного пункту;

4) які використовуються на дорогах для наукових досліджень;

5) перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Придорожня та поглиблена перевірки

Придорожня перевірка є перевіркою транспортних засобів на придатність до експлуатації.

 Порядок придорожньої перевірки включає в себе, зокрема,

• виключний перелік недоліків транспортних засобів, які є підставою для зупинки транспортних засобів та порядок такої зупинки,
• перелік недоліків транспортних засобів, які є підставою для надання вимоги щодо направлення на поглиблену перевірку,
• обсяги придорожньої перевірки, зміст і методи контролю, оцінювання недоліків транспортних засобів, розрахунковий оперативний час проведення придорожньої перевірки залежно від категорії транспортних засобів,
• порядок фіксації процесу проведення придорожньої перевірки за допомогою фото- та відеотехніки,
• порядок перевірки розміщення і закріплення вантажу на транспортному засобі, форму та опис протоколу придорожньої перевірки.

 Придорожня перевірка спрямована на виявлення недоліків транспортних засобів, що експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального користування.

Придорожня перевірка включає в себе початкову і поглиблену перевірку транспортного засобу, та перевірку розміщення і закріплення вантажу на транспортному засобі.

 За результатами придорожньої перевірки оформлюється протокол придорожньої перевірки. Протокол придорожньої перевірки реєструється у загальнодержавній базі даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів та надається водієві.

Загальна кількість придорожніх перевірок протягом календарного року повинна становити не менше п’яти відсотків від загальної кількості зареєстрованих в Україні транспортних засобів, які використовуються для перевезення пасажирів і вантажів.

Під час початкової перевірки транспортного засобу посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті:

1) перевіряє у водія наявність останнього оформленого протоколу придорожньої перевірки;

2) перевіряє у водія наявність оформленого документа придатності транспортних засобів до експлуатації (у разі міжнародних перевезень);

3) перевіряє в загальнодержавній базі даних інформацію про результати проведеного обов’язкового технічного контролю транспортного засобу або документ придатності транспортного засобу до експлуатації (у разі міжнародних перевезень);

4) проводить органолептичний огляд стану транспортного засобу;

5) проводить технічні дослідження, використовуючи засоби технічного діагностування (у тому числі засобів вимірювальної техніки);

6) перевіряє чи були усунені недоліки, виявлені під час попередніх придорожніх перевірок.

За результатами початкової перевірки, у разі виявлення недоліків транспортних засобів, посадова особа висуває вимогу щодо проходження поглибленої перевірки транспортного засобу або усунення недоліків такого транспортного засобу.

Поглиблена перевірка транспортного засобу здійснюється у пункті проведення обов’язкового технічного контролю, який знаходиться найближче до місця проведення початкової перевірки транспортного засобу, позачергово за рахунок власника або водія такого транспортного засобу.

Якщо під час поглибленої придорожньої перевірки встановлено, що транспортний засіб має недоліки, що загрожують безпеці руху або не придатний до експлуатації, посадова особа висуває вимогу щодо усунення виявлених недоліків та вносить відомості до загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів про втрату чинності електронного протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу.

У разі, коли підтверджено придатність транспортного засобу до експлуатації під час проведення поглибленої перевірки транспортного засобу, такий транспортний засіб не підлягає придорожній перевірці протягом трьох місяців від дати останньої, а витрати за проведення такої поглибленої перевірки відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбаченого для фінансування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, незалежно від вини посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

 Штрафи, які запроваджуються законопроектом:

 За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

– порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• управління транспортними засобами при здійсненні автомобільних перевезень без щоденної реєстрації режимів праці та відпочинку або без кваліфікаційної картки водія – у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу без контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв в разі, якщо його установка на транспортному засобі передбачена законодавством – у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу з порушенням встановлених законодавством вимог до використання контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, за винятком випадку поломки контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв при виконанні рейсу та оборотного рейсу – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу без пристрою обмеження швидкості руху транспортних засобів в разі, якщо його установка на транспортному засобі передбачена законодавством – у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу з порушенням встановлених законодавством вимог до використання пристрою обмеження швидкості руху транспортних засобів, за винятком випадку поломки пристрою обмеження швидкості руху транспортних засобів при виконанні рейсу та оборотного рейсу – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу із застосуванням пристрою не передбаченого конструкцією контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, що здатний змінювати його записи – у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу із застосуванням контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв та/або пристрою обмеження швидкості руху транспортних засобів, що не пройшли перевірку передбачену законодавством – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• експлуатація транспортного засобу з порушенням вимог до розміщення і закріплення вантажів на транспортному засобі – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасову заборону руху такого транспортного засобу до повного усунення виявлених порушень;

• управління транспортним засобом, що підлягає обов’язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.