Українські дороги часто підкидають неприємні «сюрпризи»: ями, гостре каміння, металевий брухт. Наїзд на подібну перешкоду може обернутися дорогим ремонтом. Саме тому багато водіїв встановлюють додатковий захист картера двигуна, намагаючись уберегти мотор і трансмісію від пошкоджень. Втім, не все так однозначно.
У багатьох сучасних автомобілях з заводу встановлені лише тонкі захисні кожухи — швидше брудозахисні екрани, ніж справжня «броня». Виготовляються вони з гнучкого пластику або композитних матеріалів і мають отвори для доступу до вузлів під час обслуговування. Сильних ударів такі кожухи, як правило, не витримують.
Втім, встановити повноцінний захист можна далеко не на кожне авто. У деяких моделей конструкція підвіски та підрамника просто не розрахована на кріплення важкої металевої плити. Інколи захист монтують до пластикових елементів, наприклад, до рамки радіатора. У разі сильного удару такий пластик може не витримати — кріплення ламаються, радіатори «просідають» або навіть пошкоджуються. І тоді без евакуатора не обійтися.
Обираючи захист картера, чимало водіїв орієнтуються лише на ціну, не враховуючи потенційні ризики. Тим часом, дешева або кустарна конструкція без вентиляційних отворів може порушити природну циркуляцію повітря під капотом. Це особливо критично для охолодження двигуна і коробки передач.
Найбільший ризик виникає у невеликих, але потужних моторів з малим об’ємом мастила. При поганому відведенні тепла масло перегрівається, швидше втрачає свої властивості — особливо якщо радіатор ще й забитий брудом. У результаті — ефект «сауни» під капотом. Повного перегріву може і не бути, але мастило доведеться змінювати майже вдвічі частіше, інакше знос двигуна прискориться.
Що ж до матеріалів — тут також є свої нюанси. Сталь міцна й недорога, але важка. Алюміній — легший, проте менш стійкий до пошкоджень. Композити — золота середина, однак і ціна у них відповідна. Вибір має ґрунтуватися не лише на бюджеті, а й на розумінні конструктивних особливостей конкретної моделі авто.
Перед установкою захисту двигуна важливо оцінити не лише її міцність, а й вплив на конструкцію автомобіля загалом. Будь-який захист, навіть найтонший, не минає безслідно — кліренс зменшується щонайменше на 1–3 мм. Це небагато, але на нерівних дорогах кожен міліметр має значення.
Як розповів власник автосервісу в інтерв’ю порталу ampercar.com, при лобовому зіткненні силовий агрегат має зміститися вниз, щоб не пробити перегородку та не опинитися в салоні. Якщо ж захист встановлений неправильно або занадто жорстко закріплений, він може порушити закладену виробником деформацію кузова — і тим самим підвищити ризик отримання травм.
Оптимальний вибір — композит. Сучасні захисні елементи з армованого пластику — гнучкі, міцні та стійкі до корозії. У разі удару вони не тріскаються, а амортизують, не руйнуючи кріплення. Окрім того, їм не страшні сіль і хімікати, якими взимку щедро посипають дороги. У випадку аварії такий захист не заважає передбаченій деформації кузова, зберігаючи безпеку пасажирів.
За всіма параметрами саме композитні моделі є найбільш збалансованим і розумним рішенням.